Осінь завжди зачаровує серце людини незбагненністю кольорів і відтінків, дивовижною неповторністю краси природи. Кожен день не схожий на попередній. Він дивує, даруючи нові кольори та форми. Щодня відбуваються зміни: то небо синє-синє, безмежне і бездонне, то пливуть по ньому дивні хмарки, то раптом стало воно сірим і сумним, задощило густим дощиком. І, коли здається всі кольори втрачено, з висоти знову засміється сонце і розфарбує дивосвіт, зігріваючи все довкола.
Заблищать павутинки бабиного літа і натягнуться між гіллям, мов срібні струни, а вітер зачепить їх і зазвучить чарівна симфонія осені. А піднімеш голову вгору, там пташки летять у вирій і сумно стає на душі. А за ними вслід злітає жовте, червоне, багряне, руде листячко, воно танцює в парі з вітром, тільки не судилося йому довго літати... Опускається на землю, лягає, ще пошумить під ногами, закінчить свою останню пісню і... Осінь приходить...
Автор Руслана Кушнірук
Немає коментарів:
Дописати коментар