Весна, як жінка. Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
Весна і жінка. Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка. Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
* * * * *
вірш Наталі Данилюк
Немає коментарів:
Дописати коментар