15 січня 2015 р.

Таємний код

Спочатку була буква...

У кожного з нас знайдеться хоча б одна річ прикрашена літерами. Сучасний одяг, взуття, тканини, меблі, інтер’єри та екстер’єри будівель – дизайнери не втрачають жодної нагоди залишити на своєму витворі ініціали чи який-небудь напис.

Чомусь прийнято вважати, що така мода прийшла до нас із Заходу. Насправді ж традиція літерних орнаментів в Україні з’явилася дуже давно. Загляньте у бабусину скриню чи завітайте до найближчого музею. Вас здивує чисельність та різноманітність стародавніх алфавітних знаків, які використовували українські вишивальниці. Просте пояснення цьому, що само по собі полотно на українських землях було своєрідним «папірусом», на якому записувалися не лише «невпорядковані» абетки, а й цілі повідомлення. Хоча їхню сутність вгадували не завжди, сперечатися ж про красу орнаментів не міг ніхто.

Найчастіше літери шилися  в обрамленні різних видів рослинних узорів. Як правило, це прості за композицією рослинні гілочки, що організовувалися у спокійних, плавних вигинах стеблин. Більшість літер окреслені м’яко і лагідно, ніби «писані» від руки. Поширений звичай вміщувати їх у віночки, вишиті угорі композицій та вишивати окремо від інших узорів навколо доповнюючи їх незначними орнаментами.

Кожна вишивальниця вкладала своє значення у вишивку. Але найчастіше зустрічаються такі пояснення:  особливо шанована літера Ж означала  життя, жити; В – вірую, Х – Христос. В рушниковому орнаменті літера М виглядала як оберіг на оберегові, в поєднанні з трояндами символізувала покірність, терпіння і мовчання. Т означало Трійця і стверджувалася потрійним написанням літери поряд із буйним, сповненим зелені, квітів і трав величезним вазоном.

Кириличні літери мали і числове значення, так, наприклад, літера А означала 1, тобто кращий, головний, найбільш важливий. Майстриня, вишиваючи цю літеру на рушнику, вкладала в неї зміст певної події, яка була визначальною у її родині. Такі «підписані» рушники мали конкретне призначення. Їх не можна було продавати, віддавати у чужі руки. Їх лише передавали у певних сімейних колах.

Ви також можете створити свою власну сімейну реліквію, вишити свої букви або того, кому хочете подарувати, святкові вітання, написи, вкласти в них свій зміст, потаємні думки. І хто знає, можливо через декілька поколінь наші нащадки будуть здогадуватися, що хотіли донести до них майстри сьогодення, якими життєвими враженнями та власними переживаннями хотіли поділитися.

Немає коментарів:

Дописати коментар