Жодного суміву, що це заслуга людей, які працюють в цьому музеї, Вони живуть Франком, закохані в його творчість і плекають цю любов в серцях молодого покоління. В музеї занурюєшся в атмосферу, в якій жив і творив Іван Якович: письмовий стіл у кабінеті, на ньому чорнильниця з ручкою, шкатулка, свічник, поруч стопка книг і ніж для паперу. Ці речі, оригінальні рукописи, милі чорно-білі фото письменника та його родини дозволяють перенестися в його епоху.
Для вишивальниць також є дещо цікаве: рушники, серветки, обруси, родинні сорочки. З цим неоціненним скарбом ви незабаром ознайомитеся на сторінках "Української вишивки".
Надзвичайно приємно було познайомитися з внуком Великого Каменяря - Роландом Тарасовичем (на фото другий зліва), який народився в цьому будинку. Пан Роланд, єдиний живий онук Івана Франка і єдиний прямий нащадок цього роду. Своїм походженням, як і його батько, Тарас, ніколи не хизувався. Сам Роланд Тарасович філологом не став, на вмовляння матері, професію обрав «приземлену» – інженера. Працював в інституті автоматики. Коли перебував на дипломатичній службі у Великобританії як радник посла, домігся, щоб британці свою антарктичну станцію «Фарадей» передали Україні. Тепер вона називається «Академік Вернадський». І це пан Роланд вважає найбільшим своїм досягненням.
Нині 85-річний онук Франка живе сам. Дружина, яку він дуже любив, померла кілька років тому. Дітей він не має. (джерело: Авторський проект Наталі і Богдана Тихолозів ФРАНКО:НАЖИВО / FRANKO:LIVE)
До Музею Івана Франка прилягає простора, гарна територія, де на кожному кроці відчувається добра господарська рука. Там почуваєшся ніби в якомусь пансионі: спокійно, затишно. Так і кортить десь посидіти в тіні з улюбленою книжечкою.
Немає коментарів:
Дописати коментар